Із досвіду роботи

ВСТУП

Державна національна програма "Освіта"("Україна ХХІ ст.") орієнтує всю систему освіти на формування освіченої творчої особистості. Це повинен бути учень зі стійким інтересом до предмета, загальною ерудицією, ґрунтовними і міцними знаннями, здобутими на уроках і під час позакласної роботи, із достатньо високим рівнем загально навчальних та спеціальних умінь та навичок. Останні передбачають здатність співвідносити явища, користуватися спеціальною науковою термінологією, узагальнювати факти на основі вивчених джерел, оцінювати їх. Схильність учня до активної творчої діяльності формується на уроках різних типів, на яких учителі використовують досягнення передових педагогічних технологій, інновації, сучасні методи та прийоми навчання.

Педагогічні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (англ. inter- взаємний, act- діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу.«Інтерактивний» означає: здатність взаємодіяти в процесі бесіди, діалогу з чимось (комп'ютером), або кимось (людиною). Отже, інтерактивне

навчання - це насамперед діалогове навчання.

           Передусім - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них - створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання. Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.

   Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки.              Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

     Актуальність дослідження: інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає         встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного.

         Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

        Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання і спрямовує роботу учнів. Для інтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження інноваційних технологій, пошуку відповіді на питання "Як навчати? Як створити умови?", а не традиційне "Що вивчати?". Такий підхід вже вичерпаний практикою освіти.

        Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з учителем, між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим або інтерактивним. Відповідно й методи, які використовують під час такого навчання, також дістали назву інтерактивних.

          Основними методами цього навчання є: самостійна робота, проблемні й творчі завдання, що розвивають творче мислення, питання учня до вчителя і навпаки.

         Головним завданням школи є не вчити, а навчити вчитись, готувати учнів до безперервного самостійного навчання.

   ОСНОВНА ЧАСТИНА

   

   Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх,  хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів.   В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри.

        Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання.

       Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»),  педагог повинен старанно планувати . Практичне застосування апробованих методів і прийомів у формуванні інтерактивних навичок

      Розглянемо застосування інтерактивних методів на уроках на прикладі малих груп  учнів.

       Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцнити їх.

          Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3-10 хв) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.

           Коли я починаю роботу з малими групами:

1. Об'єдную учнів у малі групи (4-6 осіб).

2. Ознайомлюю їх із ролями, які вони можуть виконувати.

• Спікер(керівник групи):

зачитує завдання групи;

організовує порядок виконання;

заохочує групу до роботи;

підбиває підсумки роботи;

визначає доповідача.

• Секретар:

веде записи результатів роботи своєї групи;

як член групи, має бути готовим висловити думку групи під

час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

• Посередник:

стежить за часом; заохочує групу до роботи.

• Доповідач:

чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.

3. Даю кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи.

4. Виділяю час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надаю кожній групі потрібну допомогу.

5. Пропоную групам представити результати роботи.

6. Коментую роботу груп.

РОБОТА В ПАРАХ

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

«МОЗКОВИЙ ШТУРМ»

«Мозковий штурм» - це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.

У класі можна повісити такий плакат:

• Кажіть усе, що спаде вам на думку.

• Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

• Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.

• Розширення запропонованої ідеї заохочується.

ЗАЙМИ ОСОБИСТУ ПОЗИЦІЮ

Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Правила проведення вправи:

1. Говоріть по черзі. Не перебивайте один одного.

2. Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

3. Перейти від одного плаката до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.

4. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.

ПРЕС-МЕТОД

ПРЕС-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.

Мета: цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.

ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що_____________

(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)

ОБҐРУНТУВАННЯ

_________ тому, що________

(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)

ПРИКЛАД

наприклад ________________

(наведіть факти, які демонструють

ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)

ВИСНОВКИ

__________тому____________

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це заклик прийняти вашу позицію).

 «МІКРОФОН»

Метод «Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого «символічний» мікрофон.

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ (ПРОГРАВАННЯ СЦЕНКИ)

Мета: розігрування ситуації за ролями — визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Час іде, з’являються нові методи і форми роботи. Але нове не виникає на голому місці й навіть не кожного дня. Це – безперервний пошук, на мою думку, постійна імпровізація вчителя. Сучасна методична література пропонує безліч нових форм роботи на уроці, які можна «побачити по-своєму».

        Цьому сприяє цілий спектр лінгвістичних ігор: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», біржа,  вечір, вітальня, доміно,«жива»газета, тренінги, книгарня, ярмарок, лото, марафон, усний журнал, захист  проекту,  фестиваль  тощо.

       Нетрадиційні форми роботи (брак  слів, вкраплення, дуель, епіфора, зроби з мухи слона, кліше, лови помилку, мовний ланцюжок, поле  чудес, резюме та інші) після вивчення, апробації їх на уроках намагаюся трансформувати. З імпровізації  з’явилися власні ігри під назвами: «Конкурс чомучок», «Лінгвіст-конструктор», «Мудрик», «Похід за знаннями», «Відгадай слово»,«Мовний крос», «Мовний  баласт»,«Запитання-жарти», «Віднови слово»,«Склади дерево пізнання  частини      мови…»     тощо.      

      Наприклад, складаючи алгоритм «Дерево пізнання дієприслівника як форми дієслова», я пропоную учням 7 класу  завдання випереджального навчання (  а  саме : розрізнення прислівників за значенням: вгорі(місця),спросоння(способу дії), влітку (часу) тощо. Звертаю увагу учнів на правопис прислівників (разом: напам’ять – по-рос. наизусть), співзвучних сполучень(на пам’ять- на згадку).

      Гра не тільки вчить і розвиває дитину, вона ще й  лікує. Як проста розвага, вона має велике значення для відновлення психічних сил дитини після будь-якої , напруженої діяльності. Кожен учитель, який готовий до постійного пошуку, самовдосконалення, використовуватиме у своїй роботі гру, щоб спонукати своїх учнів до активної діяльності, викликати в них інтерес до навчання, виховувати творчу особистість.

Отже, гра (й особливо лінгвістична) є резервом творчої самореалізації вчителя й учня.

       Ігрові завдання я використовую на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи.

       Наведу декілька прикладів використання ігрових завдань.

У 5 класі при вивченні теми «Антоніми» на етапі актуалізації опорних знань пропоную учням ігрове завдання «Відгадай загадку» :

         Куций хвіст і довгі ноги.

         Уночі і вдень – тривоги.

         Миру й спокою не знаю:

         Всіх боюся, утікаю.  (Заєць)   

Учні відгадують загадку. Вчитель підкреслює крейдою різних кольорів пари слів (куций – довгі, уночі – вдень, тривоги - спокою).

«Мозковий штурм»

-  Чому саме ці слова об’єднано вчителем у пари?

-  Що можна сказати про значення даних слів?

-  Що можна сказати про їх належність до частин мови?

-  Як називаються такі слова?

Далі – робота по вивченню теми.

          Орфографічна естафета

Клас ділиться на команди (за рядами). На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. (Наприклад: директор – «Рукавичка» - ательє…).

У 6 класі, повторюючи іменник, використовую гру «Зайвина»

Визначити «зайве» слово, обґрунтувати свій вибір.

1.      Марш, вежа, круча, плече, надія.

2.      Дріжджі, радощі, окуляри, листки, ножиці.

3.      Листоноша, дружина, староста, слуга, сирота.

       Для перевірки рівня засвоєння теоретичних знань використовую гру «Ти – мені, я - тобі». Учні заздалегідь мають підготувати питання з теорії теми, що вивчається, для однокласників.

        Також учні отримують домашнє завдання (для виконання за бажанням) ігрового характеру: скласти кросворд, ребус, лінгвістичну задачу, «Зайвину». Такі завдання, як правило, діти виконують із задоволенням, докладаючи і знання, і творчі здібності. Так, наприклад, при вивченні теми «Будова слова. Словотвір» учениця 6 класу склала лінгвістичну гру для однокласників «Відгадай слово» :

А) Відгадайте слово, у якому: корінь від слова земля, суфікси від слів весняний, ліжко, закінчення від слова лопата (землянка).

Б) Відгадайте слово: державна пісня + частина світу (гімназія).

В) Відгадайте слово: вороняче слово + гральна карта (картуз).

Г) Відгадайте слово, у якому: префікс від слова безбарвний, корінь від слова вода, суфікс від слова парний, закінчення від слова гарний (безводний).

Крім того, використовую в 5–8 класах нетрадиційні уроки: мовний турнір, брейн-ринг, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, урок-дослідження тощо, які також зацікавлюють учнів і підвищують рівень пізнавальної діяльності і мотивації до вивчення рідної мови. Ці ж прийоми можна застосовувати і під час підсумків уроку, коли перед учнями стоїть питання:

-       Чого не вдалося досягти на уроці?

-       Що було особливо вдалим?

Наприклад, вивчаючи в 5 класі правопис префіксів з-, с- , використовую  з теми інтерактивну технологію «Мозковий штурм» :

-       Якого правила стосується сполучення слів «кафе птах»?

-       Сформулюйте це правило.

-       Наведіть приклади слів на це правило.

На етапі формування вмінь і навичок використовую інтерактивну технологію «Займи позицію». Наприклад, в 6 класі при вивченні теми «Групи прикметників за значенням» кожен учень витягає аркуш з написаним на ньому прикметником. На дошці, в різних місцях, аркуші з написами: «якісні», «відносні», «присвійні». Кожен учень повинен підійти до відповідного аркуша, назвати свій прикметник і обґрунтувати свій вибір.

Використовуючи на уроках дані технології, я побачила певний результат: учні не лише засвоюють знання, але й розуміють, вчаться їх застосовувати, аналізувати, синтезувати, оцінювати. Тобто, така робота сприяє дуже високому рівню активності учнів, що, на мою думку, є результатом того, що головним джерелом мотивації навчання стає інтерес самих учнів.

Мені ж, як вчителю, використання таких технологій дає змогу розв’язувати ряд завдань: пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати схилятися до моєї думки, розвивати критичне мислення школярів, навчити бачити помилки або логічні порушення у твердженнях інших учнів, вміти аргументувати власні думки, змінювати їх, якщо вони невірні тощо.

Також мені допомагають сприяти підвищенню пізнавальної діяльності, мотивації учнів 5–6 класів до вивчення мови ігрові завдання, які я намагаюся використовувати на своїх уроках частіше (якщо це вмотивовано типом уроку, його завданнями), тому що вони, у поєднанні з іншими формами роботи, сприяють глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню рівня сформованості вмінь і навичок учнів, розвивають пам’ять, увагу, вміння аналізувати, порівнювати мовні явища. До того ж, школярів цього віку лінгвістичні ігри певною мірою активізують.

Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює реалізацію особистості.

Особливу увагу я приділяю дитячій творчості, фантазії: писати поезію, складати загадки, казки, « оживляти» слова, брати в когось інтерв’ю, складати свої словники.

На уроках мови  з метою підвищення грамотності стараюсь привчати школярів до самостійної роботи над помилками:  це може бути « круглий стіл», де кращі учні виступають у ролі консультантів і допомагають однокласникам робити аналіз їхніх помилок.  Аналіз помилок проводжу також у формі конкурсу, коли учні змагаються у добиранні відповідних прикладів до правил , на які допущені помилки, складанні речень.

На етапі формування вмінь і навичок використовую інтерактивна технологія «Займи позицію». У 6 класі при вивченні теми «Кількісні й порядкові числівники» кожен учень витягає аркуш з    написаним на ньому числівником. На дошці – в різних місцях – аркуші з написами: «кількісні», «порядкові». Школяр повинен підійти до відповідного аркуша, назвати свій числівник і обґрунтувати  вибір.
Сприяють підвищенню творчої діяльності учнів   ігрові завдання. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.
Цьому сприяє цілий спектр лінгвістичних ігор: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель» тощо.
Вони використовуються на різних етапах уроку.
Вправа «Мозковий штурм» допомагає оптимально перевірити домашнє завдання:
-    Чому саме ці слова об’єднано вчителем у пари?
-    Що можна сказати про значення даних слів?
-    Що можна сказати про їх належність до частин мови?
-    Як називаються такі слова?

На етапі формування вмінь і навичок застосовуються різноманітні ігрові  завдання:
У 5 класі при вивченні теми «Вживання апострофа» учні
розв’язують ребуси,пояснюють написання даних слів.
           7Я (сім’я),  гір   я (підгір’я).
                              під                                    
    У  6 класі при вивченні теми «Написання прізвищ» на етапі закріплення знань учням пропонується  розв’язати лінгвістичну задачу :
 Після закінчення уроку вчителька попросила учня покликати до кабінету Сердюк. Хлопець, вийшовши з кабінету, замислився: кого ж потрібно покликати, адже в класі є і Олена Сердюк, і Олег Сердюк?                                                                                                          
Гра «Аукціон» (Тема: «Фразеологізми» )
  Проводиться у формі аукціону або естафети: за 3 – 4 хв. учні повинні назвати якомога більше фразеологізмів зі словами: голова, язик, око, зуби, ноги.
Орфографічна естафета
Клас ділиться на команди (за рядами). На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. (Наприклад: директор – рукавичка - ательє…).

Після оголошення теми « НЕ з дієсловами»  та очікуваних результатів уроку  ( цілепокладання) звертаю увагу учнів на дошку, де заздалегідь записані слова:  неславити, нездужати, неволити, нехтувати, ненавидіти, недобачати, недочувати, не був, не просили, не вгавали.

Учні шляхом проголошення ідей доводять правила про те, як пишеться не з дієсловами.

         На закріплення вивченого матеріалу клас ділиться на « акваріуми» (екіпажі). Кожен екіпаж отримує картку із завданням. Визначається доповідач, який висловлює думку групи.

У кінці уроку – рефлексія, робота з картками самооцінки.

          Для актуалізації опорних знань цікаво організовувати роботу в парах, складаючи діалог на лінгвістичну тему, наприклад, « Сполучник»:

-         Що таке сполучник?

-         Це службова частина мови.

-         Що це означає?

-         Сполучник не відповідає на питання і не є членом речення.
При вивченні теми « Іменник. Повторення» проводиться гра «Зайвина»:
Визначити «зайве» слово, обґрунтувати свій вибір.
1.    Марш, вежа, круча, плече, надія.
2.    Дріжджі, радощі, окуляри, листки, ножиці.
3.    Листоноша, дружина, староста, слуга, сирота.
Також учні отримують домашнє завдання (для виконання за бажанням) творчого характеру: картку – пастку, словниковий диктант, скласти кросворд, ребус, лінгвістичну задачу, «Зайвину». Такі завдання, як правило, діти виконують із задоволенням, докладаючи і знання, і творчі здібності. Так, наприклад, при вивченні теми «Будова слова. Словотвір» частина учнів 6 класу склала лінгвістичну гру для однокласників «Відгадай слово» :
А)Відгадайте слово, у якому: корінь від слова земля, суфікси від слів весняний, ліжко, закінчення від слова лопата (землянка).
Б) Відгадайте слово: державна пісня + частина світу (гімназія).
В) Відгадайте слово: вороняче слово + гральна карта (картуз).
Г) Відгадайте слово, у якому: префікс від слова безбарвний, корінь від слова вода, суфікс від слова парний, закінчення від слова гарний (безводний).
На  уроках літератури використовуються такі інтерактивні вправи: «діалог», «синтез думок», «кола Вена», «спільний проект» ( із застосуванням комп’ютерних технологій), «коло ідей», «дебати», «асоціативний кущ», «сенкан», «кубування», «метод шести капелюхів Едварда де Боно»:
1. “Діалог”. Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення в кінцевому тексті, переліку ознак. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.
2. “Синтез думок”. Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об’єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються.
3. “Спільний проект”. Має таку саму мету та об’єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків.
4. “Коло ідей”. (Раунд робіт, кругова система). Метою “Кола ідей” є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.
5. «Дебати». Це один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції.
Проводяться також  нетрадиційні уроки: мовний турнір, брейн-ринг, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, урок-дослідження , які  зацікавлюють учнів і підвищують рівень творчої діяльності при вивченні рідної мови та літератури.
Впровадження таких вправ дає змогу розв’язувати ряд завдань:
-    пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати схилятися до запропонованої думки;
-    розвивати критичне мислення школярів;
-    навчити бачити помилки або логічні порушення у твердженнях інших учнів;
-     вміти аргументувати власні думки, змінювати їх;
-     диференціювати, індивідуалізувати процес навчання;
-    розвивати аналітичне мислення учнів;
-     формувати в них навички самооцінки, самоконтролю своєї навчальної діяльності;
-    сприяти розвитку творчого мислення, культури спілкування, виховувати активну особистість, яка вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми;
-    формувати творче мислення;
-    підсилювати уяву, що є потужним стимулом народження нових ідей, пошуку альтернативних рішень, їх аналізу і синтезу, що в майбутньому відкриється основою інноваційного мислення і діяльності;
-     сприяти психічному розвитку дітей;
-     створювати успішну адаптацію учнів до сучасних соціально-економічних умов життя;
-    забезпечувати цілісність педагогічного процесу, єдності навчання і виховання учнів;
-    формувати потреби в знаннях, високих мотивів навчання і прагнення до самоосвіти.
Але  виникають і певні труднощі, а саме:
-    іноді важко контролювати процес взаємонавчання;
-    результати роботи учнів менш передбачувані;
-    організувати роботу всіх учнів;
-    навчитися вислуховувати думку іншого;
-    навчитися аргументовано висловлювати свою думку.
Готуючись до кожного уроку , слід пам’ятати слова А.Макаренка:
«Діти – це живе життя і життя прекрасне, і ставитися до них треба, як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на навчання, радість і обов’язок відповідальності»

Одна з найважливіших проблем сьогодення — формування та розвиток повноцінної особистості з почуттям власної гідності, позитивним ставленням до себе та свого оточення, відповідності між реальним та ідеальним «я», здатної до самоповаги та поваги до ближніх, особистості як майбутнього нашого народу.

Сьогоднішня система  викладання літератури потребує пошуків неабияких форм та методів, які б могли не лише дати гарний результат, а й зробити шлях ідо нього цікавим та захоплюючим.  Учні повинні усвідомити основне правило успішного навчання: «не мене вчать, а я вчусь».

Майже кожен урок літератури я прагну будувати на основі життєвого досвіду дітей, конкретних ситуацій, використовуючи тексти художніх творів. При цьому навчаю дітей відстоювати свою точку зору, аргументувати свій вибір і виховую людину, пристосовану до навколишнього середовища, яка зможе виживати навіть в екстремальних умовах.

На уроках  я прагну досягнути не тільки навчальної, розвивальної, а найголовніше —  виховної мети, зокрема, виховувати патріотів своєї країни, сприяти формуванню доброти, чуйності, милосердя, вчити бути мужніми і відповідальними у житті, дотримуватися відповідних  правил співіснування у суспільстві .Вивчаючи у 5 класі народні казки,  дітям  я розповідаю:

«Уві сні ангел-охоронець цілує дитя тричі: в чоло, аби воно зростало розумним, у личко, щоб було красивим, та в груди, аби здоров’я, любов та доброта вселились у його серце, тіло та душу…»

Часто на початку уроку  я записую на дошці проблемні запитання, щоб активізувати розумову та пізнавальну діяльність школярів. Наприклад:

У чому щастя людини ?

Кого називають патріотом ?

Для чого живе людина?

Кому з літературних героїв я зміг би довірити таємницю?

На своїх уроках я використовую різноманітні методи та прийоми, щоб реалізувати  кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

Інтерактивне навчання покликане розвивати толерантну поведінку серед учнів, воно знищує недовіру. Школярі  відчувають у конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість, відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість. Різко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються особисті досягнення.

Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це — співнавчання, взаємонавчання. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, вміти слухати і враховувати думку кожного.

Іноді я організовую самостійну роботу учнів з матеріалом підручника, а потім проводжу дидактичну гру «Хто останній — перемагає». Правила гри такі: два учні по черзі переказують по одному реченні. Перемагає той, чиє речення буде останнім, другий учасник не зможе нічого додати. Цей прийом доречно використовувати при вивченні життєвого і творчого шляху письменника.

Також, коли на уроці  вивчаються біографічні дані про письменника, наприклад, Степана Руданського, я заздалегідь готую усний журнал ( проектна технологія):

1 сторінка – дитинство;

2 сторінка – юність;

3 сторінка – навчання в Петербурзі;

4 сторінка – Руданський – лікар;

5 сторінка – останні роки життя;

6 сторінка – літературна діяльність.

Цікавим є завдання для учнів намалювати «Дерево пізнання» і на

 « листочках» записувати дані про письменника.

Опрацьовуючи  життєвий і творчий шлях Леоніда Глібова, прийомом рольової гри я проводжу прес – конференцію.

Учень оголошує мету зустрічі і надає слово кореспондентам:

1 – кореспондент шкільної газети « Рідне слово». Відомо, що багато письменників обирають собі псевдоніми. Чи мав Леонід Глібов псевдонім? Чому він так себе назвав? ( учень відповідає)

2 – кореспондент журналу « Літератор». Хотілося б почути відомості про родовід письменника та його біографічні дані ( розповідь учня).

3 – кореспондент районної газети « Дунаєвецький вісник». Скажіть, будь ласка, де Леонід здобув освіту і хто були його перші вчителі? ( учень розповідає).

4 – журналіст телекомпанії « Поділля - центр». Цікаво дізнатися про літературну творчість поета – байкаря.

5 – кореспондент газети «Подільські вісті». Розкажіть, будь ласка, про останні роки його життя.

Далі від засідання прес – конференції переходимо до роботи в секціях (комітетах). Кожна секція заздалегідь отримала завдання виразно прочитати або інсценізувати одну з байок Глібова:

1 секція – «Щука»;

2 секція – « Муха і Бджола»;

3 секція – « Жаба і Віл».

Спікер представляє роботу своєї секції, доповідачі – критики аналізують, інсценізують байку. Тоді опоненти ( учні інших секцій )задають  питання.

У підсумку уроку учні розв’язують  проблемне завдання «В чому магічна сила байок?».

Доречно також підсумок уроку проводити  прийомом « Мікрофон» ( учні передають один одному уявний мікрофон, відповідають на питання вчителя):

-         Що нового ви дізнались на уроці?

-         Що вас зацікавило?

-         Що схвилювало?

-         Що змусило замислитись?

-         Що найбільше вам запам’яталось?

Часто я практикую роботу в парах. Так, вивчаючи віршовані твори, я пропоную дітям заповнити таблицю, правильно записавши :

Художні засоби	Приклади	Асоціації
…	…	…

Прийом «Коло ідей» я використовую, розв’язуючи, наприклад, такі проблемні запитання і завдання:

Чи мав вибір Чіпка?( Роман  Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Хто у кого вкрав щастя? ( П’єса Івана Франка «Украдене щастя»)

Якщо тема уроку носить проблемний характер, доречно використовувати  метод «Мозковий штурм». Наприклад, «Світова велич Тараса Шевченка». Кожен  учень на аркуші паперу пише одну визначальну рису поета. Зібрані відповіді я зачитую вголос і прикріпляю на дошці.

Для того, щоб учні вміли зв’язно висловлювати свою думку, аргументуючи власну точку зору, я застосовую метод «Прес» (власна позиція).

Я вважаю, що добро починається з кожного з нас...

Тому що недарма існує прислів’я «Роби добро, добро й матимеш».

Наприклад, Михайлик з повісті Михайла Стельмаха «Гуси - лебеді

летять »…

Таким чином, я вважаю, що добро слід починати з себе.

Дуже часто, щоб перевірити знання теорії літератури,  я проводжу

клоуз-тести (питання з однією відповіддю):

Що таке акровірш?

Що вивчає  фольклор?

Що називають пафосом?

Назвіть найпоширеніші тропи.

Майже на кожному уроці ми з учнями опрацьовуємо інформаційний матеріал, заповнюючи словничок літературознавчих термінів.

Якщо учні на уроці працювали в групах або парах, я пропоную їм самостійно визначити тих, хто працював найактивніше і заслуговує на найкращі оцінки. На підставі пропозицій учнів я коментую і виставляю оцінки.

Особливу увагу чи то на уроці, чи в позаурочний час я приділяю виробленню в учнів  читацьких інтересів і навичок аналізу художнього твору, визначення авторської позиції і висловлення власної аргументованої позиції до зображуваних подій і літературних героїв.

Школярів я завжди застерігаю: «Слово — найтонше доторкання до серця. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру…» (В.Сухомлинський)

Рубрику «У світі мудрих думок» ми наповнюємо скарбами народної мудрості, афоризмами та повчальними  висловлюваннями видатних письменників минувшини і сьогодення, притчами, байками, казками, оповіданнями, які вчать дітей знайти своє місце у суспільстві, виявляти активну життєву позицію і творити добро у житті.

     

      

ВИСНОВКИ

Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що

всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

         Інтерактивне навчання дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

           Інтерактивні технології (ІТ)можна представити як різновид активних методів навчання. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити важливу роль цих технологій у сучасній освіті. Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТ найбільше відповідають особистісно зорієнтованому підходу до навчання.

          В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому ІТ найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

        

СПИСОК ВИКОРИСТА НИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Вінглівська  Н.М. Навчання у спілкуванні : З досвіду застосування інтерактивних методів на уроці літератури //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 1. - C. 20-22

2.      Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади //Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 5-19

3.      Вольфовська Т. Визначення рівня сформованості інтерактивних умінь особистості на етапах соціалізації //Педагогіка і психологія. - 2003. - № 3-4. - C. 141-148

4.      Гаврилюк М. Через інтерактивне навчання - до естетичного розвиненого учня //"Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури". - 2005. - № 3-4. - C. 41-43

5.      Глущенко Л.Є. Щоб навчання було цікавим : З практики його організації за інтерактивними технологіями //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - № 9. - C. 16-22

6.      Дзеціна Н. Стилістичні можливості діалогу //Українська мова та література. - 2005. - № 11 (березень). - C. 6-8

7.      Єрмоленко С. Нові підходи у вивченні простого речення (вища школа //Українська мова і література школі . - 2005. - № 2. - C. 54-58.

8.      Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання //Початкова школа. - 2006. - № 3. - C. 9-11

9.      Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовних умінь //Дивослово. - 2004. - № 10. - C. 2-11

10.    Мороз С. Як стати успішною людиною? : Комплект інтерактивного уроку з теми "Лінгвістика тексту. Актуальне членування речення: "дане" і "нове" 9 клас //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2005. - № 2. - C. 25-29.

11.    Нижник О. Використання інтерактивних технологій на уроках літератури : Рекомендації, приклади, зразки застосування в 11 -му класі //Українська мова та література. - 2005. - № 11 (березень). - C. 9-12.

12.    Подлевська Н. Формування культури спілкування в учнів 5-6 класів методами інтерактивного навчання //Українська мова і література в школі. - 2005. - № 4. - C. 10-13

13.    Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник; За ред. О. І. Пометун. -К.: А.С.К., 2004. -192 с.

14.    Салтовська В. Використання інтерактивних методів навчання на уроках розвитку мови //Рідна школа. - 2005. - № 3. - C. 16-18

15.    Фурсова Л.О. Інтерактивне навчання унеможливлює пасивність учня на уроці : З практики його застосування під час вивчення теми "Фантастика" ( за оповіданнями А.Азімова, Г.Валлса //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 7. - C. 23-28

16.    Чернова Г. Проблеми розвитку творчого ситуативного мовлення засобами інтерактивного навчання в роботі з обдарованими учнями //Рідна школа. - 2005. - № 5. - C. 68-70

17.    Шатровська Г. Призначення - допомагати людям : Інтерактивний урок за оповіданням Т. Бордуляка "Перший раз", 6 клас //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2004. - № 4. - C. 21-28

18.    Шевчук І. Використання інтерактивних технологій у проведенні виховних годин //Початкова школа. - 2004. - № 5. - С.13-15

19.    Щербина Л. Упровадження інтерактивних технологій на уроках літератури //Дивослово. - 2005. - № 2. - C. 23-26

20.    Щербина Л. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури //Українська мова і література в школі. - 2005. - № 1. - C. 27-30

          ДОДАТОК   1

«МОЗКОВИЙ  ШТУРМ»

Порядок проведення:

1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почувалися зручно та -невимушено.

2. Визначте основні правила (див. далі).

3. Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.

4. Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.

5. Запитуйте їх по черзі надходження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.

6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої особисті.

7. Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.

8. Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.

9. На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї. Правила проведення «мозкового штурму», які можна запропонувати учням.

ДОДАТОК  2

РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ

Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв'язання проблем, що складається з кількох етапів:

Аналіз проблеми. Що трапилося ? Чому? Хто в ній задіяний ? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?

Пошук розв 'язання проблеми. Які способи її розв'язання? У чому їх переваги й недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

Вибір розв'язання. Яке розв'язання найкраще з точки зору загальноприйнятих цінностей, наприклад справедливості, а також інших критеріїв, наприклад низьких коштів або простоти? Які труднощі можуть з'явитися в процесі його реалізації? Якими будуть наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто може ускладнити або унеможливити його? На кого можна розраховувати як на союзників?

ДОДАТОК  3

ЗАЙМИ ОСОБИСТУ ПОЗИЦІЮ

Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджуваної теми; дає учням можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Порядок проведення:

1. Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету. На одному з них написано «згоден», на іншому — «не згоден». (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, «пробувати наркотики заборонено» і «пробувати наркотики дозволено всім»).

2. Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх (викладені нижче).

3. Попросіть учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми.

4. Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обгрунтувати свою позицію.

5. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.

6. Запропонуйте учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.

ДОДАТОК  4

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ

Мета: розігрування ситуації за ролями — визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти «як насправді». Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяви і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.

Порядок проведення:

1. Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.

2. Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.

ДОДАТОК  5

СЕНКАН

Складаємо вільний вірш із 5 рядків, що синтезує інформацію, коротко описує тему. Сенкан складаємо за такими правилами:

1.     

Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (іменник).

2.     

Другий рядок є описом теми, який складається із двох слів (прикметників).

3.     

Третій рядок виражає дію, пов’язану із темою, і складається з трьох слів дієслів).

4.     

Четвертий рядок є фразою, що складається з чотирьох слів і виражає ставлення до теми.

5.     

Останній рядок складається з одного слова-синоніма, який передає сутність теми.

Сенкан не обов’язково повинен мати ритм та риму, це вільний твір. Сенкан можна складати, дотримуючи такої формули: 

Тема (зазвичай іменник)      

Опис (два прикметники)      

Дія (три дієслова)       

Ставлення (фраза — чотири слова)

Перефразування сутності (одне слово)

ДОДАТОК  6

«НАВЧАЮЧИ — УЧУСЬ»

      Цей прийом  дає можливість учням узяти участь у переданні своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Як організувати роботу?

•       

Учитель готує картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня.

•       

Роздає по одній картці кожному

•       

Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на картці. Учитель перевіряє, чи розуміють вони прочитане. Пропонує їм ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників.

Учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня.